Субота, 25.11.2017, 08:53
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Трудове навчання

Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [6]
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Історичні відомості про ручну обробку металів

Технологічне й художнє освоєння металів ознаменувало великий поступ у розвитку людської цивілізації. Недаремно історичні епохи на­зивають — епоха міді, бронзи, заліза. Однак хронологічне й територіальне поширення цих металів було нерівномірним, залежало від природних умов і ступеня розвитку на­родів.

Люди навчились добувати та обробляти метали в давні часи. З металу виготовляли знаряддя праці (сокира, коса, серп), засоби захисту (мечі, щити, наконечники стріл та списів), предмети домашнього вжитку (котли, чашки), прикраси та інші вироби.

Перші залізні вироби мали космічне (метеоритне) походження і були виготовлені з уламків метеоритів ще в III—II тис. до н. е. Першим кроком у зародженні металургії заліза було отримання його шляхом відновлення його з окису. Руда змішувалася з деревним вугіллям і закладалася в піч. При високій температурі, створюваної горінням вугілля, вуглець починав з'єднуватися не тільки з атмосферним киснем, але і з тим, що пов'язаний з атомами заліза. Після вигоряння вугілля в печі залишалася так звана криця — грудка речовини з домішкою відновленого заліза. Вперше залізо навчилися обробляти народи Анатолії.

«Залізна революція» почалася на рубежі I тисячоліття до н.е. в Ассирії. З VIII століття до н.е. залізо швидко стало поширюватися в Європі.

Першими, хто почав на землях сучасної України виплавляти з болотної руди залізо були кіммерійці (VII ст. до н.е.). У IV - III ст. до н.е. більша частина арсеналу зброї скіфських воїнів — мечі, кинджали, бойові сокири тощо були виготовлені із заліза.

В III столітті до н.е. залізо витіснило бронзу в Галлії, в II столітті нової ери з'явилося у Німеччині, а в VI столітті нашої ери вже широко вживалося в Скандинавії. У Японії залізний вік настав тільки в VIII столітті нашої ери.

З XVI століття в Європі набув поширення переробний процес в металургії — технологія, при якій залізо ще при отриманні за рахунок високої температури плавлення і інтенсивного насичення вуглецем перетворюється в чавун, а вже потім, рідкий чавун, звільняючись від зайвого вуглецю при відпалі в горнах, перероблявся на сталь.

Залізо, його сплави та інші метали протягом багатьох років використовували ковалі як сировину для своїх виробів. З вдосконаленням знарядь праці ковалів, появою різноманітних пристосувань утворився перший поділ праці ковалів. Одні ковалі виготовляли більш грубі роботи, інші – дрібніші та точніші роботи.

В XIV-XV століттях з’являється нова галузь ковальського ремесла – холодна обробка металу, тобто кінцева обробка металу без нагрівання. Звідси беруть початок і слюсарні роботи. Найбільш типовими представниками слюсарів були майстри з виготовлення замків. На початку XVIII сторіччя замочників називали «шлосерами» (з нім. Schloss - замок). З часом іноземне слово стало звучати як «слюсар».

В ті часи були виготовлені зброя, годинники, замки, які вражають складністю механізмів, якістю обробки металів.

Українські землі теж знали метали та технологію їх обробки. Частину металевих виробів завозились з інших стародавніх країн. Ще зі скіфських часів обробка металів на території України сягнула високого рівня професійної і художньої довершеності. Сармати для оздоблення зброї та побутових речей виготовляли різноманітні прикраси з міді, бронзи й золота, часто вдаючись до оздоблення кольоровим склом та коштовним камінням. Браслети, сережки та підвіски з дорогоцінних металів вони збагачували вставками з гранату, рубіну і сердоліку.  

Про розвиток ковальського ремесла свідчать археологічні знахідки на території України, які датуються часом нашої ери. Примітивні копальні по видобутку руди знайдені на Донбасі, Поліссі та в інших місцевостях.

Спосіб добування руди залишився незмінним до ХVIII століття. Руду добували з болотних руд, яких було багато в долинах річок, особливо на Подніпров’ї, потім її промивали у воді в кошиках з лози, після цього просушували, подрібнювали, випалювали спочатку на повітрі, потім – у сиродутному горні. Залишки таких печей знайдено у багатьох давньоруських поселеннях.

Зброя, прикраси та побутові вироби з металів, що походять з княжої доби, свідчать про спадкоємність та розквіт місцевих традицій зброярства, золотарства, ковальства. Прийоми обробки металу – кування, зварювання, термічна обробка були однаковими або близько подібними на всіх українських землях того часу. На Русі існувало понад 16 ковальських ремесел, асортимент виробів із заліза і сталі теж був надзвичайно широкий. Це зброя, знаряддя праці, ремісничі інструменти, кінська збруя, предмети домашнього вжитку і побуту, прикраси та елементи одягу.

У XV ст. виникають міські цехи різних металообробних ремесел, поширюються нові типи металевих виробів (гармати, годинники, дверні замки і т. ін.). Зважаючи на часті феодальні війни, чи не найважливіше місце серед металевих виробів посідала зброя, її виготовляли у Чернігові, Києві, Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському, Острозі та інших містах. Цех мечників існував у Львові вже в XV ст. і користувався привілеями. Найчастіше тут виготовляли шаблі, палашики, які нази­вали львівськими. Залежно від типологічних груп металевих предметів розрізняли слюсарів, шпорників, стременників і замочників. Вони часто співпрацювали з ковалями, виготовляли деталі архітектурного обладнання, ковані скрині, скриньки тощо.

Уже тоді, а також до пізнього середньовіччя із цеховими організаціями майстрів, помітного розвитку набула металообробка народними умільцями. Народні майстри, що працювали поза цехами ("партачі"), займались ковальством, бляхарством, дрібним ливарництвом, ювелірною справою, рідше - зброярством.

Вироби народного ковальства здебільшого були призначені для обладнання будівель (хрести, дверні клямки, клямри, ручки та ін.), окуття засобів пересування, скринь, частин кінської упряжі тощо.

Сільське ковальство зберігало свої традиції, ковалі виготовляли потрібні кожному господарству речі: плуги, підкови, коси, мотики, лопати, серпи, сокири та ін.

Категорія: Мої статті | Додав: lerom9 (01.03.2016)
Переглядів: 389 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar